Джейкоб та Вісп)

Почнемо з Джейкоба. Джейкоб, JB (Джей Бі), бОбрик)).

Джейкоб він же Jacob. Якоюсь мірою можна сказати що він «Яків». Мені переклад «Яків/ЯковЪ» не подобається, тому саме Джейкоб. Це не від кави «Якобз». Це взагалі із всесвіту комп'ютерної гри Fallout. Якщо точніше — з другої частини Fallout 2. Джейкоб був одним з засновників місцевого селище Брокен-Хілз.
Детально саме за Джейкоба — fallout.fandom.com/wiki/Jacob_(Knight)
Тож шушка названа на його честь і не просто так)

JB я забрав якраз перед новий роком, тоді він ще був «маленький і дурненький, але вже кругленький»)
Нажаль, разом нам довелося пожити лише кілька тижнів, бо постало питання переселення з арендованої квартири в інше помешкання. Джейкоб тимчасово повернувся «додому» на перетримку, а я почав перевозити усі пожитки з квартири, котрі там назбиралися за кілька років. Складніше за все було перевозити його домівку — «малесеньку вітрину».



Сама вона 175*75*45 см. Фото зроблено відразу як я його привіз на квартиру, ледь встиг насипати корму і поїлку почіпити.Через свою висоту вона не влазила в будь-який фургончик. Арендувати якийсь Мерседес Спринтер в той час було економічно не дуже доцільно. Однак, не без допомоги Добрих Людей це питання було вирішено). Перші дні він лише їв, спав і мовчав. Вивчав навколишнє середовище. Трохи згодом почав проявляти характер. Якщо йому сумно — кричати дурним голосом. Якщо він спить і хтось ходить по кімнаті — кричати дурним голосом. Чого саме так? Можливо через те, що він вже вирішив — це ЙОГО вітрина, це ЙОГО кімната і взагалі — ВІН тут усюди головний). Саме дивне в тому, що він не тікав і не ховався в домік — відразу інформував що гостей він не кликав і «вертайтеся туди звідки прийшли».

Їв, спав, гуляв по кімнаті. Так було якийсь час, але потім він повернувся «додому» на час переїзду. Поки я перебирався, то з'явилась ще одна вільна шушка — Вісп. Шепотунчик). Я попросив, що якщо їх підсадити один до одного і вони потоваришують, то я заберу ще одного. Так і сталося. Після «тимчасового» переїзду на околицю столиці я вже вертався з переноскою із двома шушиками.

За Віспа я ще згадаю. Завершемо за Джейкоба. Характер в нього дуже специфічний. Він егоїст, нахаба, істеричка і взагалі в нього біполярний розлад психіки). В кожний період доби це окрема шушка. З ранку до вечора — це вкрай агресивна істерична нахабна істота, котра атакує все що може бути атаковане. З ранку до вечора ВОНО відпочиває, і тому хто наважиться потурбувати це пухнасте створіння краще двічі подумати чи варто це робити. Просунули пальці у вітрину? Він прибіжить і вкусить до крові. Відкрили вітрину і хотіли почухати як у відосіках на ютубі? Він прибіжить, накинеться на руку, покусає до крові. Більш того, з дурним і хижим воплем ще зробить «водні процедури». Він не тікає і не забивається десь у куточку і там скиглить — він відразу атакує наївну людину, яка наважилась зіпсувати йому відпочинок. Так було не один місяць. Він не дикий чи скажений — він «захищає своє». Я тоді так це собі пояснював. З вечора до ночі (десь з 19-20 години до 1ї ночі) — він «звичайна» шушка. Він вже відпочив, прокинувся і ДОЗВОЛЯЄ щоб якась двунога істота потурбувалася про нього). Тут і почухати можна за вушком, і погладити, і безпечно насипати корму. В цей час він не атакує. З першої години ночі і до самого ранку, години до 5-6ї він вже геть інша шушка. Тут Джейкоб вже сам починає гукати «адекватним» звуком, що йому сумно і він хоче гратися. Буде бігати по вітрини, щоб його і випустили, і погралися з ним, ще й на руки сам стрибати буде. Однак, такий гарнюня він лише до перших променів. Потім як у казці — після 12 удару годинника карета перетвориться на гарбуза. З першими променями світла Джейкоб перетворюється на «вовкулаку»). Він награвся, і він йде відпочивати. І хай береже Всесвіт ту наївну людину, котра захоче його розбудити щоб почухати за вушком…

У свої один рік один місяць і десять днів він важить аж...808 грамів. Багато це чи мало я не знаю. Маємо що маємо ©. Такий добрячий бройлерський бОбрик. Бобрик — через те, що все гризе. Однак, в середині вітрина обшита алюмінієвими кутками по каркасу. Гризти йому можна лише доміки там полочки. Сам «кістяк» вітрини він пошкодити не може. Армувати домік і полички я не схотів, бо тоді б вітрина виглядала наче якась камера у тюрмі.

Кілька фото бобрика, решту я завантажу відповідний фотоальбом у профілі:











Фото зроблені на звичайний смартфон. Іноді буває недостатньо освітлено і телефон автоматично збільшує яскравість. Тоді складається враження, що вітрина стоїть на дворі під яскравим світлом, а не в кімнаті. Їсть Джейкоб люцерну, гранулят німецький, крапивку та багато деревини. З деревини не тільки все що у вітрині, а ще трохи верби з подвір'я. Так сталося, що в мене є певний сезонний «постачальник»
Доречі, фото «постачальника» якраз по центру:



У свіжій воді, зіллі та кормі у Джейкоба обмежень немає. Якось мені сказали, що він «надто товстенький зробився» і треба його менше годувати. До цього дня він не знав, що таке «відсутність» їжі. Він їв скільки і коли хотів, навіть спав біля миски з гранулятом. Шо-шо, а апетит в нього відмінний. Вирішили спробувати годувати «вранці», як він прокинеться. Тобто на вечір для людей — після 20 години. Перший день було добре. Бобрик награвся, набігався, наївся і напився — і ліг спатки. Прокинувшись він почав горланити — як це так?! Де корм?! Агов! Двоногі! Де мої корма? Так він горланив години з 17 до 19 приблизно. Вдома була мама, тому я особисто цю істерику не побачив. Не дочекавшись мене з роботи (якраз після 20 я вже вдома), він закатив істерику. Почав усе гризти, кричати в усе горло що його голодом катують, бігати по вітрині і робити шкоду. Як результат — мало не відірвав одно поїлку, перевернув одну кормушку і відірвав від кріплення іншу. Після цього одна кормушка додатково прикручена дротом. Це з першого погляду це дуже тендітне звірятко. Коли воно буянить, то сили там дуже багато.

Вісп.

Назвав так, бо він постійно щось розповідає). Наче шепоче щось постійно. Дитинство в нього було дуже складне. Перші тижні вони з Джейкобом жили-дружили нормально. Якось одного дня Джейкоб… відгриз йому всі вуса. Геть усі! Я перелякався і запитав — що воно таке і чого воно так робить? Мені пояснили, що так Джейкоб демострував що ВІН тут головний. Жив-був собі такий Альфа-шушка, а тут йому співмешканця підселили). Вуса у Віспа почали відростати, але Джейкоб знову їх відгриз. Тепер лише наполовину. На третій раз він погриз лише кінчики і більше його не чіпав. Стосовно їжі Джейкоб вів на початку себе як меркантильна дівчина із наївним хлопцем. Тобто — твій корм це СПІЛЬНИЙ корм. Корм у моїй кормушці — це виключно МІЙ корм. Тому й було зроблено дві окремі поїлки та дві окремі кормушки з двома окремими доміками. Щоб в кожного був свій куточок. Як починав їх годувати, то Джейкоб відразу біжить до кормушки Віспа і хрумкає там все що є. Як там він зробить саму пустоту — біжить до своєї. Коли ж Вісп приходить поїсти — він його відганяє лапками. В той час Джейкоб був ще та «рЄдіска». Через певний час відносини між ними нормалізувалися і вони почали жити більш «цивілізовано». Кожен їсть, п'є і спить там де забажає і не відганяє іншого. Враховуючи то факт, що Джейкоб у вітрині головний, то він головний в усьому. Якщо відкрити вітрину і почати чухати Віспа коли той не в настрої, то відразу біжить «скажена собака» на допомогу з дурним воплем). Кидатись вже не кидається, але прибігає на поклик Віспа і починає розбиратися що тут коїться. Зазвичай починає бухтіти і намагається відігнати. Не кидається, не кусає і не робить «водних процедур». Тільки бухтить). Тому в нас вдень існує певне табу — коли шушки відпочивають, то їх турбувати не можна. Якщо вони прокинулись і шкрябають скло у вітрині — тоді можна. Якщо вони сплять — чіпати їх заборонено.

Нажаль, враховуючи «дитинство» і то як його об'їдав Джейкоб, у свої повних 10 місяців Вісп важить лише 438 грам. Він почав активно рости лише останні місяці два-три. Це враховуючи, що обмежень не було у доступі до їжі навіть з причудами від Джейкоба. Вони взагалі різні. Джейкоб — короткохвоста шушка. Бройлерська, не дуже активна. Постійно "їсть, спить, п'є та бухтить". Він сам дуже-дуже красивий, але хвіст у нього у порівнянні із тілом трохи страшненький))). Вісп навпаки — довгохвостий. Він менш «м'ясистий» і дуже активний. Трохи їсть, трохи спить і постійно бігає. Однак його «недостатню» у порівнянні з Джейкобом вагу легко перекреслює його хвіст. Він компенсує всі «недоліки». В них обох нема недоліків — просто вони різні і все тут. У Віспа шикарний пухнастий хвостик, а у Джейкоба коротенький «йоршик»). Джейкоб не любить фізичної активності окрім як поїсти. Іноді може скласти компанію Віспу. Ініціатором фізичних вправ буває мало. Вісп більше за все любить бігати у колесі та по кімнаті. Якщо Джейкоб першим ділом йде перевіряти кормушку, то Вісп йде до дверцят і чекає там когось. Якщо побачить людей, то починає лапками шкрябати скло щоб його випустили побігати по кімнаті.
Просить якось ось так:


Сам Вісп не дуже любить сидіти на руках. Він взагалі не любить бути нерухомим, він така собі «Шушка-живчик». Постійно у русі.


Це він у дитинстві









Нажаль з цим карантином треба працювати на двох роботах і на якісні фото шушек часу обмаль. Можливо на вихідних буде щось більш якісне і кращому освітленні. Шушам є що їсти, є що пити і де жити. Наче все добре. Звісно, можуть бути якісь недоліки. Ідеальне — недосяжне, але це не значить, що до ідеального не треба прямувати). Якщо шо, то фотки як шушки граються з котам можуть бути трохи пізніше. В мене ї час добряче «вигуляти» шушек поза вітриною лише на вихідних.
Доречі. В Джейкоба карі очі, а у Віспа — голубі.
Якщо в когось є питання, то не соромтеся задавати. Раз на день чи два я постараюся тут регулярно бувати

Віктор, БРАВІССІМО!!!
Саме таку шиншилу, як Джейкоб, з незвичайним характером, я шукаю. І виявилось, що це велика рідкість.

Окремо дякую за розповідь — вона читається легко і дуже наочна.

Успіху Вам з вашими улюбленцями!

Виктор, спасибо, Вы «сделали» мое утро. Побольше бы таких владельцев и таких рассказов
Прочитал с удовольствием несколько раз.

Цитата: Barathrum_Nomad

---

Доречі. В Джейкоба карі очі, а у Віспа — голубі.

А на фото они черные у обоих. И должны быть черными — окрас у них такой. Вы ничего не путаете?

Цитата: Barathrum_Nomad

---

Ідеальне — недосяжне, але це не значить, що до ідеального не треба прямувати).

Такие необычные пушистики! Фото красивые.

А вы вместе смотрите телевизор?

Виктор, чудесные шиллки с необычными характерами
Рассказ получился увлекательным. Правда, детям моим читать сложно, пришлось им переводить по возможности. Рассказывать своими словами. Получилось 2 сказки

Цитата: Jerih

---

А на фото они черные у обоих. И должны быть черными — окрас у них такой. Вы ничего не путаете?

Присоединяюсь к вопросу. Цвет глаз у шилл зависит от генотипа. Карий оттенок дает бежевый ген, которого нет у Джейкоба.

Цитата: Barathrum_Nomad

---

Він сам дуже-дуже красивий, але хвіст у нього у порівнянні із тілом трохи страшненький))).

Не наговаривайте! Ничего он не страшненький По-моему, Джейкоб очень гармоничный.

Цитата: Barathrum_Nomad

---

у свої повних 10 місяців Вісп важить лише 438 грам

Джейкоб красень, нема слів. Проте обгризання вусів не могло вплинути на те, що Вісп перестав рости.

Беручи до уваги те, що Вісп контактує з дворовими котами, на мою думку, є сенс здати його фекалії на аналіз на глисти.

Зрозуміло, що він дуже активний та рухливий, на це іде багато енергії, але ж це не «робочий» самець, що парується з самицями. Для них природньо втрачати вагу під час парування.
Чи, можливо, у Віспа батьки були дрібними, тому він занадто маленький?

Цитата: Варан

---

Чи, можливо, у Віспа батьки були дрібними, тому він занадто маленький?

Да ладно… Висп же не в разведении. Это при разведении вес критичен, потому что самцы при спаривании теряют грамм 100…

А для домашнего любимца вес не важен, главное — ЗДОРОВЬЕ!

Они красивые и пусть всегда будут здоровыми!

Цитата: Barathrum_Nomad

---

У свіжій воді, зіллі та кормі у Джейкоба обмежень немає.

Читаю эту «повесть», когда еду в транспорте, каждый день.

А какое «зилля» Вы с мамой даете своим пушистикам?

Всім ще раз вітання! Сьогодні після роботи відповім на всі запитання). З цими побутовими справами сплю раз на два дні)))

Ледь добрався до компа.

Почнемо з очей. Я звик до того, що чорне — це чорне, а біле — біле. Без переходів типу «трошки сіре біле чи бліде чорне, чи яскраво сіре».
Оченятка в нас отакі

Бобрик Джейкоб:




Живчик Вісп:




Я зробив окремо і загальне фото і окремо збільшені очі шушиків. Форум зменшує фото, тому «зайве» може заважати. очі в них не суцільно чорні — зіниці та райдужна оболонка різні по кольору. Тому я і написав що «не чорні». Зіниці чорні, а у райдужки відтінок якийсь є. Так, зіниці в них краплеподібні коли розширені. У Віспа, можливо, і не синьо-голубі, а зелено-смарагдові.
Як би там не було зі сприйняттям кольорів, то, як мені повідомили, це все підпадає під опис «чорні очі».
Очі іншого «не чорного» кольору виглядають отак от:


Червоні як у пацючка і залежать від генів. Тому вибачаюсь якщо когось ввів в оману тим, що сказав що в моїх шушок «не чорні» очі.
Стосовно ваги. З кішками почали гратися лише на карантині. З іншої сторони — шушики бігають по кімнаті де бігають кицьки, хоч і не одночасно. Одночасно почали лише на 2-3 тижні карантину, наприкінці березня. Вісп і до цього не виділявся вагою. Я не виключаю якогось «подарунку» від кішок, але і не проти зробити ближчими тижнями аналізи. На цьому тижні субота знову робоча, можливо і неділя до обіду. Тому на аналізи фізично немає часу зараз. Через таку спеку на дворі і заблоковане (хоч і тимчасово) колесу шушки більше сплять і сьорбають водичку. Якщо порівнювати візуально, то Вісп активно почав набирати вагу. Якщо до цього він відставав у цьому питанні від Джейкоба, то зараз активно наздогоняє його. У двадцятих числах треба буде їх обох заважити і подивитися хто і скільки набрав.

Стосовно хвостика бобрика. Він з нижнього краю ніжний на дотик, але з країв і на верхній частині дуже жорсткий. Саме тому я написав що хвіст як «йоршик». у Віспа він усюди від коріння пухнастий і довгий як піпідастр. Піпідастр — це така щіточка для здмухування пилу).
За телевізор. Його якщо і дивитися, то лише з Джейкобом. І то не факт що дивитися. Якщо його взяти на руки, то він через якийсь час починає засипати як кіт. Якщо на руках тримати ще й за вушком чухати, то він починає «муркотіти»). Однак, якщо лишити його на руках і не рухати, то він засипає. Якщо його взагалі покласти на бік, або до гори пузом — засипає майже миттєво. Можливо якийсь шиншилячий рефлекс. Джейкоб іноді так спить у доміку. Або у позі «сиджу у кріслі» обпершись спиною до стінки доміку і розкинувши задні лапки догори брюшком. Або взагалі на спині, розкинувши передні та задні лапки (чи ручки та ніжки) по діагоналі у різні сторони. Мама як вперше побачила, то аж перелякалась. Думала що йому погано. Йому навпаки — дуже добре. не добре — це коли його піймають у такій позі і подмухають на нього. Тоді Джейкоб відразу прокидається і невдоволено бухтить). На екран телевізора він не дивиться, лише відпочиває на руках і все. Віспу це взагалі не цікаво. Йому цікаво бігати, стрибати і ховатися по кутках. Потім звідти вистрибувати і далі гасати по кімнаті. Він не рухається лише коли спить, або їсть/п'є. В усіх інших випадках він бігає і стрибає по поличках.

За зілля. Там цілий список є, але всього не згадаю. Вербу люблять як собака м'ясо. В них навіть камінь для зубів рідко використовується. Так, погризли його трохи і все. Є кульбабки (адуванчікі і падарожнікі), кропива і ще 2-3 штуки рослин, які я не без допомоги зібрав і засушив. Шо воно таке я вже і не пом'ятаю. Люблять шипшину та сушені яблука. Люцерну купляв двох видів. Одна «яка була» і «фірмова». Перша була «просто зіп-пакет» у зоомагазині з травою. Вони там їли листочки і не їли палички, постійно розкидали по вітрині. Потім була і поки лишається «фірмова». Цю хрумкають геть усю. Джейкоб, яке обожнює поїсти, вже навчений). Якщо відкривається вітрина і шурудить кульочок, то зараз буде щось смачненьке. Він відразу прокидається і стрибає на звук шурудіння. Люцерна не «якась трава у пакеті на вагу», а «прямісінько із США». Ну так написано на упаковці, а всі ми знаємо шо на заборі теж щось іноді написано. Подивишся краще — там насправді дошки). Якась «kaytee Alfalfa» — kaytee.com/all-products/small-animal/hay/alfalfa/alfalfa-mini-bales. В зоомагазині де я беру шушкам харчі є і сіно і люцерна цієї фірми. Сіно не брав, а от люцерну, схоже, беру тільки я. Одна пачка як два батони хлібу один до одного. Жруть добряче і не розкидають) З гілками з верби трішки інакша історія. Якщо нарізати «олівцями» по 5-6 см у довжину, то гризуть усе і нічого не лишають. Якщо «сосиски» робити, то гризуть кожуру і потім використовують ці шматочки як іграшки. Мені сказали, шо у кожурі саме цінне тому вони так і жруть ці гіляки. Ще люблять папір, але то суто іграшка. Якщо дати по маленькому шматочку, то вони бігають з цим шматочком як прибацані. Їсти не їдять, але і не віддають)
Я днями проконсультуюся які ще треба аналізи зробити шушкам, і не тільки за вагу Віспа. Якщо треба щось для профілактики — можливо і це зробимо. Якщо шо, то наступного разу в мене буде час відповісти не раніше як у суботу після роботи.

Спасибо за увлекательную и подробную «2 главу»!
У меня вопрос: на фото с профилями у Джейкоба такой мех необычный. Я такого у пушистиков не видела. Он как настоящая бархатная ткань, только с длинным ворсом. Но оттенок меха вообще необыкновенный. На других фото он не такой. Это из-за освещения?

Виктор, маленький вопросик: Вы пользуетесь стеклянной поилкой Трикси (вроде она на фото)? Сколько ваша пара за сутки воды выпивает? Даете им воду из колодца или из скважины?

Цитата: Pivnaya Feya

---

Спасибо за увлекательную и подробную «2 главу»!
У меня вопрос: на фото с профилями у Джейкоба такой мех необычный. Я такого у пушистиков не видела. Он как настоящая бархатная ткань, только с длинным ворсом. Но оттенок меха вообще необыкновенный. На других фото он не такой. Это из-за освещения?

Не факт. На «аватарці» він ще маленький. Зараз це дебеле, кругле і ще більш пухнасте звірятко. Я не впевнений що саме «пухнасте». Хутро в Джейкоба одне, а у Віспа інше. Я не кажу що це через якусь вагу, вік чи того що він довгохвостий. В Джейкоба і не хутро, і не пух. В нього досить дивна і унікальна для мене «ковдра». Я не одну шушку у руках тримав. Були звичайні сірі і дуууууже вухаті шушки на руках (не мої). В них хутро одне і вони жирненькі). Джейкоб не жирний, він м'ясистий так би мовити. Щупав і оті «жилєтки» в гламурних дівок зі звіряток. На дотик воно ні на що не схоже. хутро в нього дуже й дуже густе. Так, можливо саме «бархат с длинным ворсом». Такого я ще не тримав на руках. Більш того — тепер я не тільки тримаю, а й утримую. Доречі, пузік і лікті в нього трохи інші на дотик. Лікті в нього взагалі при корені чорні. Але не хочу нікого знову вводити в оману за колір. Я вже казав що в них очі не чорні, а он воно як вийшло. Хутро в нього дуже специфічне. Чи так треба чи це особливість — цього я не знаю. Після 31 липня, як послаблять карантин (я подіваюсь), то я його відвезу «на огляд» куди треба. Там вже точно сказжуть і роскажуть за хутро.

Цитата: Jerih

---

Виктор, маленький вопросик: Вы пользуетесь стеклянной поилкой Трикси (вроде она на фото)? Сколько ваша пара за сутки воды выпивает? Даете им воду из колодца или из скважины?

Залежить від настрою. Рекорд — більше однієї ДО карантину. Тобто після нового року і до весни. Залежить від фізічної активності. Якось було рази два, що ввечері я набирав повну пляшку і в цей час вони бігали по кімнаті. На ранок пляшка була пуста і Джейкоб тарабанив і бухтів що вода скінчилась. І це була лише 9-10 ранку. Тобто за 10-12 годин вони вшатали повну пляшку. Там чи 100 чи 125 мл. Якщо колесо заблоковане і вони бігають лише по вітрині — одні «витрати». Якщо є колесо і прогулянки — інше споживання. Тому в них дві поїлки. Тріксі для Віспа і велика (така фіолетова для кролів і шушок типу) десь на 300 мл для Джейкоба. В неї інший кут нахилу «піпетки». Коли в них спробував змінити режим годування, то Джейкоб відірвав тріксі з кріплення. В мене у вітрині скляні лише дверцята. По бокам і на стелі — сітка у клітинку. Тріксі була прикріплена на бокову сітку на скобу, що йде у комплекті і на таку собі пружинку. Ця пружинка наче обіймає пляшку і притискає до вітрини. Він її розтягнув і розірвав. Там не суцільна пружинка, там ще такий поясок є з товстої плівки на зовнішйній стороні вітрини. Той поясок розірвався і поїлка лишилась триматися лише на скобі. Він вирвав її навіть з тієї скоби. Отаке воно «дурне й вперте» коли зголодніло)). Тепер це виправлено.
Однак, є одне «але». Я можу лишити тимчасово як експеримент лише одну маленьку поїлку. Можливо потім, але не зараз. Зараз колесо заблоковане, погода незрозуміла і я обмежую їх на період такої погоди у фізичних навантаженнях. Зараз я не можу лишати їм лише одну поїлку. Я їду на роботу десь о 7-7:40, а вертаюся десь о 20-21 годині. Весь день вони хоч і в тиші, але без догляду. Я можу лише спеціально залити в обидві поїлки обмежену кількість води мірним стаканом і потім порахувати «рештки» після роботи.
Тепер «яка вода».
Є централізоване водопостачання, однак воно лише для городу. Вода там гидка і всі відра швидко стають червоними — надто багато заліза.
Вода зі скважини. Значно краще, однак фільтрів поки немає — не зробив ще аналіз води для коректного вибору фільтра. На смак наче добра.
Вода з бювета.20-30 хвилин на дорогу «туди-сюди». Там вісить якийсь папірець типу «безпечно для людей» і все таке з аналізом води і датою, але його треба роздивлятися. Для харчових цілей використовується саме бюветна вода. Зі скважини (тимчасово) — для побутових потреб. Центральна труба — тільки город.
Однак, в харчових цілях бюветна вода додатково проходить через «чайник-фільтр» з зеленим фільтром. Це просто колір фільтра. Картридж не «універсальний», а покращений проти всякої гидоти і ще всяких там організмів. Там написано на упаковці). Він працює і якість його роботи я можу оцінити чайником. Накип у чайнику після води зі скважини один. Після бювету інший. Після «бювет+ кувшин-фільтр» взагалі інший. Я накипом у чайнику котролюю «ресурс фільтру». Якщо починає з'являтися накип, то картридж міняється. У шушок вода з бювету після фільр-кувшину. Міняється кожен ранок перед роботою.
Вибичаюсь, що не відповів у суботу після 20ї як повернувся з роботи. Виникли певні питання побутові.

Цитата: Barathrum_Nomad

---

Не факт. На «аватарці» він ще маленький.

Спасибо за ответ! Вы не поняли немного — когда я писала «на фото с профилями» — я имела ввиду не аватарку. Фото, на которых профили пушистиков. Там где глаза крупно. И цвет только на этих фото такой необыкновенный. Вот фиолетик в этой теме совсем не такой. И японский фиолетик тоже. Это бархат так меняет пушистиков или еще что-то?

Віктор, Ваші улюбленці реагують на свої імена чи на Ваш голос? Якщо вони прибігають, коли Ви їх кличите, то на які назви краще реагують (які їм більше подобаються)?

Вибачаюсь за «тимчасову» відсутність, дуже багато справ набігло. Так ще тижні зо два і потім режим дня як в білої людини).

Цитата: Pivnaya Feya

---

Цитата: Barathrum_Nomad

---

Не факт. На «аватарці» він ще маленький.

Спасибо за ответ! Вы не поняли немного — когда я писала «на фото с профилями» — я имела ввиду не аватарку. Фото, на которых профили пушистиков. Там где глаза крупно. И цвет только на этих фото такой необыкновенный. Вот фиолетик в этой теме совсем не такой. И японский фиолетик тоже. Это бархат так меняет пушистиков или еще что-то?

Ще раз глянув того шушку і япончика. Не знаю що з Джейкобом, який вже є… Хутро в нього НАДТО густе. З чим це пов'язано теж не можу пояснити. На дотик він саме як «бархат», тобто оксамитова шубка в нього. Дуже м'якенька. Сам він не м'якенький, а досить тверденький. Зараз в мене тимчасова перерва від роботи по господарству, тому і вирішив відписати на форумі. На вечір треба буде їх обох заважити. В япончика дуже чітка границя між спинкою та пузіком. В мого трохи інакше. На пузі і підборідді пляма така собі велика. Тобото в нього не «накидка» на спині фіолетава, а Джейкоб скоріше у фуфайці). Можливо і бархат буває різним. щоб розібратися точно, треба буде його якось звозити на «дослідження» до спеціаліста. Всі шушки унікальні, але такого жиробаса та з таким хутром рідко зустрінеш. В будь-якій не зрозумілій ситуації — хрумкай корм).

Цитата: Варан

---

Віктор, Ваші улюбленці реагують на свої імена чи на Ваш голос? Якщо вони прибігають, коли Ви їх кличите, то на які назви краще реагують (які їм більше подобаються)?

Реагують. Більш того, вони точно досить добре розрізняють як запах, так і візуальні образи. Якось мені привозили вантаж, і там були гості у хаті. Шушки угледіли (и унюхали?) нову людину і сиділи собі тихенько та кліпали очима. Хоча вони рідко кліпають, це так, до слова. Шепотунчик знає коли його кличуть. Зазвичай відкликається на «Вісп» чи «штанішки». За «штанішки» то окрема історія. Джейкоб і на Джейкоба, і на бобрика і на хрумкало іноді. Якщо кликати при відкритій вітрині Віспа чи Джейкоба, то Вісп точно знає що кличуть саме його. Джейкобу взагалі байдуже, лише мордочку може повернути. Він тут головний і йому ніхто не указ, це він усім тут начальник.

Цитата: Barathrum_Nomad

---

Хутро в нього НАДТО густе. З чим це пов'язано теж не можу пояснити. На дотик він саме як «бархат», тобто оксамитова шубка в нього. Дуже м'якенька.

Виктор, а можно фото на раздув? Я думаю, многим было бы интересно увидеть, как выглядит такой мех вблизи.

Цитата: Barathrum_Nomad

---

В будь-якій не зрозумілій ситуації — хрумкай

Дякую за цікаву відповідь Чудовий слоган у Джейкоба Взяв на озброєння

Цитата: Barathrum_Nomad

---

За «штанішки» то окрема історія.

Заінтригували, очікуємо з нетерпінням

Джейкоб-кассирша
Обожаю эту фотку. Джейкоб как кассирша на автовокзале в маленьком городке

Цитата: Barathrum_Nomad

---

Хутро в нього НАДТО густе. З чим це пов'язано теж не можу пояснити. На дотик він саме як «бархат», тобто оксамитова шубка в нього.

Тепер у нас в Базі знань є стандарт оцінки шиншил, можете спробувати самостійно оцінити своїх «пухнастих». Правда, там немає фіолетів, але є оксамити. Взагалі, розберетесь

Всім вітання! Завтра у всіх свято, тому в мене теж додаткове свято — аж цілий вихідний!) Відповім на всі питання та сфоткаю хутро «касірши».

O tempora! O mores!
Всім вітання у такий «ранній час»!)
Розраховую на день, а на практиці три дні. Розраховую на тижні, а на практиці встигнути хоча б за місяць. Цей «адаптивний карантин» та його чергові позачергові подовження скоро мене вже почнуть добряче засмучувати…

Продовжимо за бобрика Джейкоба. На вчора виросла отакенне пухнасте створіння:

Від дупки до маківки десь 25-27см.

Вчора йому чухали пуза, тому в нього задоволена мордочка)


Тут він трохи «пом'ятий». Зазвичай він «пухнастий» до тих пір поки не візьмеш на руки. Тоді вже хутро з гарного переходить у пожамкане руками. Зробити фото спини згори дуже складно, бо він починає тікати на продовження прогулянки. Тут або тримати, або на спинку класти і чухати. Як ми пом'ятаємо — він тут головний і це він дозволяє себе чухати, і ніхто йому не начальник.

наче заміряти «на роздув» треба на спині та голові, але поки що самотужки виходить брюшко та бока. Зараз ще не виходить без допомоги ще когось його і потримати і сфоткати. Обіцяли, що допоможуть у наступну середу-четвер. Як воно буде на практиці з усіма цими карантинними обмеженнями покаже час.

Поки маємо отакі фото:




Тут в нас трохи пузіко. Хутро тут значно рідіше, ніж на спинці голові. Суто для порівяння.

Тут трохи «розтягнуто пальцями» хутро під передніми лапками


Ось так виглядає, якщо пальці прибрати

На пузі довжина хутра десь 2-2,5см, максимум 3см.

Останній тиждень він взагалі не в настрої. Якийсь сумненький сидить, можливо через погоду. То сонечко то дождяра заливає город за вікном. Як би там не було погано за вікном, але у будь-якій ситуації Джейкоб хрумкає


Всі фото поки роблю на телефон і при кімнатному освітленні вони рідко бувають досить гарними, зазвичай «посередні».



Якщо дивитися очима, то Джейкоб дивного кольору, щось міє сірим, фіолетовим та кольором попілу після дров у грубі. Якщо на моніторі скопійоване з телефону фото — воно надто «не дуже». Наче знімали «на домофон» чи «стару Нокію». Якось так. Вітрина стоїть у такому місці, куди не потрапляє пряме сонячне світло. Максимум — метра на підлозі до вітрини, не більше. На дврі телефон знімає значно краще. Взяти, хоча б, оте фото верби на городі. Я його виносив подихати повітрям лише кілька разів. І навіть ці два рази я його міцно тримав за основу хвоста щоб він нікуди не втік. Ловити його по городу була б марна справа і я б його сам не впіймав — це перше, друге — він мій погризти якусь травинку, яка йому дуже зашкодить. Його у кімнаті важко упіймати, а про вулицю годі і казати. Тут точно треба допомога це однієї пари рук, і це мінімум.

Ближчими вихідними, як будуть гості, спробуємо зродити якісні фото «на роздув» його спинки при денному світлі.

Тепер стосовно «стандарту оцінки шушиків», який вчасно нагадав пан Варан). Там на прикладі лише бежеві та чорняві оксамити. Хай фіолетик буде плюс-мінус поряд із похибками.

1.Размер и строение животного
Размер очень большой, более 8 месяцев, ≥560 грамм
Наша дуринда у свій 1 рік 3 місяці та 3 дні важить 874 грамів
Як там у «Месниках»?
ХАЛК!!! ЛОМАТИ!!!.. ем… Джейкоб… ГРИЗТИ!)))

2. Оценка типа окраса

Тут я нічого не можу сказати бо я аматор. Жодні фото не передадуть те, як він виглядає насправді. Хіба що якийсь Hasselblad. Найдешевший «для початківців» з цінником у двокімнатну квартиру у Києві. Тут треба око саме експерта.

3. Оценка чистоты окраса меха

Майже так само як і у пункті номер два

4. Оценка качества меха
Не буду ставити йому всі 9 балів за «зразок», але і не 7. Хай буде 8. Якщо перестати дмухати на нього, то хутро в Джейкоба швиденько збирається у початкову форму. Спочатку я думав що воно так через статику, але потім мені повідомили шо так воно і має бути. Хутро в нього наче на пружинках. На голові і спинці упруге, на боках, і особливо на пузіку — менш пружнє. Найменш пружнє, здається, під передніми лапками.

5. Оценка брюшной полосы

Тут я би поставив десь 1,5 бали за «невміння визначати» ту саму лінію, що відділяє брюшко від боків.

Для мене і він і Вісп — обидва гарнюні. Вони не "ідеальні виставкові екземпляри", але такі які вже є і все тут.
За «штанішки Віспа» історія ще буде. Плюс (скоріше мінус) погода в ці дні робиться вже не літня, тому треба на довгу зиму підготовити мішок-два гілочок з верби нарізаних про запас.

Виктор, Ваши рассказы «просто праздник какой-то» © Читаем вслух всей семьей, как сказки

Цитата: Barathrum_Nomad

---

Там на прикладі лише бежеві та чорняві оксамити. Хай фіолетик буде плюс-мінус поряд із похибками.

Ну Джейкоб же бархатный ФИОЛЕТ, так что «истина где-то там» ©

Цитата: Barathrum_Nomad

---

Найменш пружнє, здається, під передніми лапками.

В таком месте оценивать — перебор )))) Мех тут и не должен быть таким, как на спине. Хотя, возможно, есть шиллы с плотным густым мехом на лапках.

Я посмотрела его родословную — Джейкоб же с эбони. Поэтому естественно, что у него брюшная полоса вряд ли будет такой, как у фермерских «меховых» шилл.

Цитата: Barathrum_Nomad

---

Його у кімнаті важко упіймати, а про вулицю годі і казати.

Как так? Он же ручной! Или не особо?

А так на коленях пузом кверху лежит мило…